Виготовлення шпону здійснюється за допомогою дорогого імпортного обладнання. Як приклад, можна назвати роторні верстати для стругання шпону, які дають змогу робити зрізи з високою точністю й дуже якісно. Завдяки цьому деяким виробникам вдається стругати шпон товщиною навіть 0,2 мм, що ще не так давно могло здаватися технологічною фантастикою.
В Україні стругають шпон з різних порід дерева: дуба, ясеня, клена, бука, явора, вільхи, сосни, черешні). Але не всі породи годяться для надтонкого стругання. Найкраще придатний для цього наш добре відомий клен. З ним найчастіше й експериментують технологи. Експерименти здебільшого полягають в тому, аби визначити оптимальний кут «атаки» на колоду, встановити, яка товщина ножа буде найбільш придатною для стругання надтонкого шпону, які температурні режими потрібні для цього тощо.
Є певні технологічні вимоги, які диктують, якої товщини шпон краще використати для облицювання чи личкування. Приміром, криволінійні поверхні зручніше облицьовувати тоншим, більш гнучким шпоном. Найбільш ходовими розмірами для всіх сортів шпону є товщини в діапазоні від 0,56 до 2,5 мм. Із вітчизняних порід дуб найбільше користується попитом. Досконала імпортна техніка настільки універсальна, що її не доводиться спеціально адаптовувати до роботи з вітчизняними породами деревини. Стругальні верстати зроблені так, аби легко, в автоматичному режимі, переналаштовуватися із зміною породи деревини, яку доведеться стругати.
Вітчизняну шпонопродукцію виготовляють за технічними характеристиками й стандартами, які у всьому світі практично не відрізняються.
Найбільш якісний шпон отримується на початковому етапі стругання: що ближче до середини колоди, то якість зрізаного матеріалу гірша. Здавалося, що ближче до серцевини, то цікавіший текстурний малюнок зрізу. Це справді так, але за існуючими стандартами найякіснішим вважається шпон із радіальним малюнком, тобто з паралельними текстурними смугами, які проявляються лише на початковому етапі стругання.
Зі смуг натурального струганого шпону методом торцового (на ребро) склеювання потрібно формувати листи певних розмірів, дотримуючись подібності текстури. Для цього їх доводиться кроїти, обрізаючи по довжині й ширині. На виробництві для цього використовують гільйотинні ножиці або круглопильні верстати для поздовжнього й поперечного розкрою шпону з фрезерними супортами для прифуговування крайок шпону в пачці.
Для отримання на листах малюнка, складеного зі шматків з різним напрямом волокон деревини, при різанні відповідно до заданого розміру і під різними кутами заготовки склеюються між собою на ребро. Існує близько двох десятків способів створення такого малюнка (видів набору шпону): поздовжній, поперечний, в ромб, конверт, овал тощо. Ребросклеювання шпону здійснюється на верстатах різного типу. Одні зшивають шматки шпону встик на гладку фугу, інші – за допомогою гумованої стрічки з просіченими в ній отворами. Чи не найпоширеніше використання клейової нитки (часто з нанесенням її зигзагом). При подальшому пресуванні (необхідна операція при зрощуванні) клейова нитка вплавляється в шпон, завдяки чому відпадає потреба в додатковому шліфуванні.
Ребросклєювання за допомогою гумованої стрічки має істотні недоліки: залишаючись після облицьовування плит згори, вона важко піддається шліфуванню, а якщо вона під облицьовуванням, то послаблюється клейове з’єднання. Крім того, як і при з’єднанні клейовою ниткою, фуга після облицьовування залишається розкритою, і при обробці в неї просідає лак. Раніше, при нанесенні товстих шарів поліефірного лаку, це не мало вирішального значення, але останнім часом, коли переважно застосовують тонкошарові лаки, утворення щілин в зоні стику шпону неприпустиме. Така обставина пред’являє особливі вимоги до прямолінійності ребер шпону, що сьогодні примусило його виробників застосовувати крайкофугувальні й ребросклеювальні верстати для клейового з’єднання ділянок шпону в стик.
Слід зазначити, що виробники натурального шпону разом з простим облицювальним матеріалом пропонують і поліпшений – так званий дубльований шпон, (коли дерев’яна основа посилюється (дублюється) нетканим матеріалом на основі розпушеної целюлози). Для дублювання безперервного полотна шпону флізом (нетканим матеріалом) використовують спеціальні агрегати, котрими комплектуються установки для поздовжнього зрощення. Такі агрегати можуть розкроювати отримане полотно на листи або вздовж для отримання рулонної крайки. Для зрощення має значення площина матеріалу: шпон із деревини деяких порід має схильність до нерівномірної усадки в процесі сушіння, що призводить до утворення хвилястих країв, які не завжди можуть бути видалені при різанні. Тому такий шпон перед зрощуванням повинен бути заздалегідь розпрямлений. Цього ефекту досягають зволоженням і зануренням на декілька годин у холодний прес. Тільки добре випрямлений шпон може піддаватися якісному дублюванню і використовуватися для облицьовування. Інакше на ньому можуть виникнути складки і розриви. Дубльований шпон, зокрема призначений для облицьовування профільних погонажних заготовок. Для шліфування застосовують спеціальні широкострічкові шліфувальні верстати, де в зоні шліфування шпон притискають до розташованої під його смугою жорсткої опори і перегинають, щоб уникнути наскрізних прошліфовок.
Такий облицювальний матеріал широко використовують для покриття мембранним пресуванням поверхонь, що мають прямі кути, а також для укутування складних за конфігурацією погонажних виробів, як уже зазначалося. Дублювання знижує або й повністю виключає розтріскування шпону в місцях перегинання, а також його сколювання при знятті фасок на крайках при личкуванні рельєфних деталей. Деякі виробники покривають дубльований шпон лаком.
Стараються мати виробники в асортименті й модифікований шпон, виготовлений за технологією «файн-лайн».